Підвезення

На сьогодні, під час освітньої реформи, створення Нової української школи та процесів децентралізації освіти, стоїть питання якісної шкільної освіти. Проте освітні послуги мають бути і якісними і доступними для кожного.

В умовах створення освітніх округів, мереж опорних шкіл та їх філій (а наразі філіями можуть бути і повноцінні навчально-виховні комплекси, що об’єднують початкову школу та дитячий садок1 ) підвезення учнів та педагогічних працівників сільської місцевості, що проживають за межею пішохідної доступності до навчальних закладів, до місця навчання (роботи) і додому повинно бути належно організовано і є дуже важливою складовою надання освітніх послуг.

Закон України «Про Освіту» , прийнятий у вересні 2017 року (далі – Закон) регулює багато аспектів надання освітніх послуг, зокрема і про підвезення. Частина четверта статті 13 Закону говорить про те, що особи, які здобувають повну загальну середню освіту, проживають у сільській місцевості і потребують підвезення до закладу освіти і у зворотному напрямку, забезпечуються таким підвезенням за кошти місцевих бюджетів, у тому числі із забезпеченням доступності відповідного транспорту для осіб з порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення.

Частина п’ята статті 13 Закону встановлює, що органи місцевого самоврядування мають право прийняти з урахуванням потреб і пропозицій територіальних громад спільне рішення про організацію здобуття освіти (початкової, базової та профільної середньої) та відповідно забезпечення підвезення здобувачів освіти до закладу освіти чи його філії і у зворотному напрямку.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону, особи, які здобувають повну загальну середню освіту в закладах освіти не за місцем проживання, на період навчання забезпечуються гуртожитками або підвезенням. А відповідно до частини другої цієї ж статті, органи місцевого самоврядування забезпечують пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів та педагогічних працівників до місця навчання і додому у визначених ними порядку та розмірах за рахунок видатків відповідних місцевих бюджетів.

Частина друга статті 66 Закону говорить про те, що районні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад забезпечують доступність дошкільної, початкової та базової середньої, позашкільної освіти, а також забезпечують та фінансують підвезення учнів і педагогічних працівників до закладів початкової та базової середньої освіти і у зворотному напрямку (у разі потреби - транспортними засобами, пристосованими для перевезення осіб, які пересуваються на кріслах колісних).

Таким чином відповідний орган місцевого самоврядування повинен визначити спосіб, у яких здійснюється підвезення учнів і педагогічних працівників та забезпечити підвезення. Варто також, за необхідності, врахувати й передбачити фінансування для перевезення дітей з інвалідністю.

Залежно від існуючих інфраструктурних умов, матеріально-технічного забезпечення та фінансової спроможності для забезпечення підвезення учнів та педагогічних працівників можуть використовуватися

- шкільні автобуси (власні або на умовах спонсорської допомоги),

- орендовані транспортні засоби у суб’єктів підприємницької діяльності,

- орендовані транспортні засоби у рад відповідних адміністративно-територіальних одиниць,

-перевезення учнів на громадському транспорті місцевого сполучення (що, практично неможливо за відсутності належних місцевих транспортних сполучень, доріг та відповідних маршрутів).

Читати далі